Предикати волевиявлення як засоби вираження деонтичної модальності у ранньоновоанглійській мові.

Abstract

Статтю присвячено вивченню особливостей маніфестації деонтичної модальності предикатами волевиявлення у ранньоновоанглійській мові. Деонтичну модальність визначено як кваліфікаційну ознаку висловлювання. Предикати волевиявлення типу charge (v.) „накладати зобов’язання”, command (v.) „наказувати” та ін. використовуються в ранньоновоанглійській мові на позначення деонтичної модальності з that-clause-комплементами, що містять модальний предикат, дієслово у формі спонукального різновиду суб’юнктива або індикатива, або сполучаються з інфінітивом з часткою to. Статья посвящена особенностям манифестации деонтической модальности предикатами волеизъявления в ранненовоанглийском языке. Деонтическая модальность определяется как квалификационная характеристика высказывания. Предикаты волеизъявления (например, charge (v.) ,,обязывать”, command (v.) ,,приказывать” и др.) используются в ранненовоанглийском языке для выражения деонтической семантики с that-clause-комплементами, которые содержат модальный предикат, глагол в форме повелительного субъюнктива или индикатива, или соединяются с инфинитивом с частцей to. The article discusses the peculiarities of deontic modality expression with the help of the predicates with the meaning of volition in Early Modern English. Deontic modality is defined as the qualificational characteristics of an utterance; the speaker’s evaluation of the proposition in terms of deontic notions such as ,,obligatory”, ,,permitted”, ,,forbidden”, ,,acceptable”. The predicates of volition (for example, charge, command, etc.) are used in Early Modern English as means of expressing deontic modality with that-clause complements, which can include a modal predicate, mandative subjunctive or the verb in the form of the indicative mood, or can be followed by the infinitive with the particle to. The use of mandative subjunctive is decreasing, which is reflected in the frequent occurrence of alternative ways of volition predicates complement realization, namely modals, the verbs in the indicative, and to-infinitives.