Устойчивость личности и стратегия образования.

Abstract

Обсуждается гипотеза о зависимости становления устойчивости личности от стратегии образования, при этом устойчивость личности рассматривается как системное качество субъекта самоизменения. В условиях образования, ориентированного на усвоение знаний и умений, уже в самом начале школьного обучения психологическая структура субъекта существенно деформируется. Это делает процесс становления устойчивости стихийным, а его результаты непредсказуемыми. Образование, ориентированное на развитие личности, создает реальные предпосылки для формирования самоизменяющегося субъекта учебной деятельности, обладающего качеством устойчивости, к концу младшего школьного возраста. Обговорюється гіпотеза про залежність становлення стійкості особистості від стратегії освіти, при цьому стійкість особистості розглядається як системна якість суб'єкта самозмінення. В умовах освіти, орієнтованої на засвоєння знань і умінь, вже на самому початку шкільного вчення психологічна структура суб'єкта істотно деформується. Це робить процес становлення стійкості стихійним, а його результати непередбачуваними.Освіта, орієнтована на розвиток особистості, створює реальні передумови для формування самозмінного суб'єкта учбової діяльності, що володіє якістю стійкості, до кінця молодшого шкільного віку. Hypothesis that the formation of personality stability depends on the education strategy is being discussed. Herewith the personality stability is regarded as a system quality of self‐change subject. In the conditions of the education, oriented to mastering knowledge and skills, at the very beginning of school studying psychological structure of subject is significantly deformed. This makes the process of stability formation the spontaneous one, and its results are unpredictable. The education, oriented to personality developing, creates real prerequisites for formation of self‐changing subject of learning activity. The subject possesses the stability quality by the end of primary school age.