Участь Італії у європейській та євроатлантичній інтеграції, 1945 – 1957 рр. - 2011.

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. – Луганськ, 2011. На основі широкого кола джерел дисертантом розглянуто процес вироблення та реалізації євроатлантичної політики Італії в 1945 – 1957 рр. У роботі показано внесок італійського зовнішньополітичного відомства у формування „єдиної Європи”, виявлено протиріччя в підходах до створення європейського союзу серед Західноєвропейських країн та США.Італія, у свою чергу, пропонувала власні федералістські проекти, які ґрунтувалися на економічній, політичній та військовій інтеграції. На міжнародній арені їх репрезентували такі італійські теоретики федералізму, як А. де Гаспері, К. Сфорца, Г. Мартіно, котрих також можна зарахувати до батьків-засновників європейського союзу. Не зважаючи на внутрішній супротив і небажання частини італійського політикуму, зокрема комуністів і соціалістів, підтримати інтеграційні устремління очільників уряду та МЗС, вони привели країну до „спільного європейського дому”. У ході роботи з’ясовано, що більшість пропозицій Рима щодо євроінтеграції позитивно сприймалися Францією, країнами Бенілюксу та США й утілювалися на практиці. Дисертантом доведено, що участь Італії в ряді конференцій – Лондонській, Паризькій, Мессінській, Римській – та підписання відповідних договорів дозволили країні не тільки повернутися після тривалого періоду дипломатичної ізоляції в лігу серйозних геополітичних гравців, але й вивести державу з затяжної економічної кризи, посилити її вплив на міжнародній арені, зробити засновником найпотужніших і найвпливовіших міжнародних організацій свого часу – НАТО та Європейського Союзу. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – Всемирная история. – ГУ „Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко”. – Луганск, 2011. Диссертация посвящена комплексному исследованию проблемы участия Италии в европейских и евроатлантических процессах в 1945– 1957 гг. На основании широкого круга источников в работе показано, что именно активное участие итальянского дипломатического корпуса и личные инициативы глав МИДа и правительства, позволили создать три опоры европейского сообщества – Европейское общество угля и стали, Европейское экономическое сообщество и Евратом. Большинство предложений Рима относительно создания „единого европейского дома” позитивно воспринимались Францией, странами Бенилюкса, США и в последствии воплощались в жизнь. Но вместе с тем, следует отметить, что итальянский политикум, в особенности социалисты и коммунисты, не разделял взглядов А. Де Гаспери, К. Сфорца, Г. Мартино на привлечение Италии к реализации проектов федерализации Европы. Участие Италии в процессах европейской и евроатлантической интеграции в послевоенный период привело к тому, что страна вышла из политической изоляции. В дальнейшем это способствовало стремительному экономическому росту и превращению Рима в активного игрока на международной арене. Candidates thesis of specialty 07.00.02 – World history – State institution „Taras Shevchenko Luhansk national university„. – Luhansk, 2011. Thesis covers a complex research of the Italian participation in euroatlantic processes in 1945-1957 problem. Based on a wide range of sources it is shown that it is the active participation of Italian diplomatic and personal initiatives of Ministry of Foreign Affairs heads and the government, helped to create the three pillars of the European community - European coal and steel Community, European Economic Community and Euratom. Most of the suggestions of Rome on the establishment of "common European home" were positively perceived by France, the Benelux countries, the USA and subsequently implemented. But at the same time, it should be noted that the Italian “politicum”, especially the Socialists and the Communists, did not share the views of A. de Gasperi, C. Sforza, G. Martino about Italy's involvement in the implementation of projects federalization of Europe. The participation of Italy in the European and Euro-Atlantic integration in the postwar period has led the country out of the political isolation. In future, this contributed to rapid economic growth and transformation of Rome into an active player in the international arena.