Інтенсивність демократичних перетворень суспільства значною мірою залежить від соціальної активності його членів, їх здібності успішно взаємодіяти між собою актуалізує проблему розвитку у дітей і молоді особистісної активності, здатності проявляти самостійність і відповідальність – якостей, які лежать в основі лідерства. Вивчення теоретичних основ проблеми лідерства показало, що цей феномен притаманний суспільству на різних рівнях його організації й існує скрізь, де є колективна діяльність. Проблема лідерства складає предмет інтересів теорії управління, психології, педагогіки, у тому числі дошкільної. У статті представлено різні наукові підходи до визначення цього поняття.