Поетика двійництва як втілення карнавальної традиції у трилогії Ф. Сологуба "Творима легенда".

Abstract

У статті розглядається поетика двійництва у трилогії Ф. Сологуба „Творима легенда” як втілення карнавальної традиції, що трансформована в межах декадентського світогляду. Досліджуються особливості цієї трансформації та її зв’язок з філософською концепцією А. Шопенгауера. На підставі особливостей двосвіття та двійництва, що виділені в статті, робиться висновок про поєднання в декадентському романі романтизму як межі безплотності і натуралізму як межі тілесності.У декадентському романі паралельні світи – сполучені посудини, їх вміст постійно перетікає з однієї посудини в іншу. Мрія втілюється в реальність, безплотне стає тілесним. Реальність, у свою чергу, стає майей,видимістю, сном, втрачає тілесність. Романтичне двосвіття – співіснування окремостей, декадентське двосвіття – взаимоперехід протилежностей одна в одну. Переважання тематики смерті в декадентському романі – це не любов до смерті, а спроба подолати смерть. The essay focuses on the poetics of dualism in the trilogy „The Created Legend” by Fyodor Sologub as manifestation of the carnival tradition, which was transformed within the decadent worldview. The aspects of such transformation and its connection with the philosophical doctrine of A. Schopenhauer are studied in the paper. Based on the characteristic features of world duality and dualism, highlighted in the essay, it is concluded that romanticism as the extreme of incorporeity and naturalism as the extreme of fleshliness are combined in the decadent novel. In the decadent novel parallel worlds are connecting vessels and their content constantly flows from one vessel to another. The dream is becoming reality, ethereal becomes personal. The reality, in turn, is maya, visibility, sleep, losing physicality. Romantic world duality as the coexistence of separate entities decadent dvoemirie is the mutual opposites to each other. The prevalence of death in subjects decadent novel is not love to death, but an attempt to overcome death. Our point of view is confirmed if we look at the philosophy of Schopenhauer, not so much for its ethical side and pessimism as to the ontological aspects and imagery. We use the category of imagery to the philosophical doctrine of Schopenhauer, following the point of view of Dneprov under which this philosophical system, a fine artistic ways of proving and development of ideas, but mostly it is not a theoretical and psychological content. The characteristic of decadence is eclecticism. It combines the features of naturalism (the limit of physicality) and romanticism (the limit of disembodiment). An important role played by the body in decadence, the image of nudity, sexuality, as well as supra-individual body image. In this important role in the motif of duality assigned disembodied counterpart, the visions, the transmigration of souls.